грип

ГРИП, у, ч. Гостроінфекційна хвороба, що вражає перев. органи дихання і супроводиться загальним отруєнням організму.

СРСР увійшов до міжнародної організації по боротьбі з грипом (Наука.., 3,1959, 32);

Кілька днів хворів Юрій Маценко грипом, але йому не лежалося (Автом., Щастя.., 1959, 160).

Значення в інших словниках

1. грип — грип іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грип — -у, ч. Гостроінфекційна хвороба, що вражає перев. органи дихання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грип — У, ч., комп. Вірус. На компі якийсь грип завівся.  Словник сучасного українського сленгу
4. грип — (франц. grippe, від російського хрип) гостроінфекційне захворювання, спричинюється вірусом, що буває кількох типів. Передається крапельно-повітряним шляхом.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. грип — Гостра вірусна хвороба, спричинена вірусами г. (тип А, В і С); перебіг різний, від легкого до важкого (трапляються летальні випадки); кашель, нежить, лихоманка; бувають епідемії і навіть пандемії г.  Універсальний словник-енциклопедія
6. грип — ГРИП (інфекційна хвороба, яка вражає переважно органи дихання), ІНФЛЮЕ́НЦА (ІНФЛУЕ́НЦА) заст.; ІСПА́НКА (важка форма). — У нас фізик у школі захворів. Вірус. Азіатський грип (В.  Словник синонімів української мови
7. грип — Грип, -па м. Птица, грифъ. На дереві грипенята, а грип, видно, полетів. Чуб. II. 327.  Словник української мови Грінченка