гробок
ГРОБО́К, бка́, ч.
1. рідко. Зменш. до гріб, гроб.
2. Насипаний горб землі на місці, де поховане тіло померлого.
Ївга бігла до неї навпростець.., то провалюючись в ямах давніх могилок, то підіймаючись на високі, недавно насипані гробки (Л. Янов., І, 1959, 407).
3. тільки мн., діал. Кладовище.
[Степан:] Нема ж і моєї Хотини дома, пішла на гробки (Кроп., II, 1958, 52);
Краще було на проводах [ніж на Великдень], коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Янов., І, 1954, 261).
Словник української мови (СУМ-11)