гробок
ГРОБО́К, бка́, ч.
1. рідко. Зменш. до гріб, гроб.
2. Насипаний горб землі на місці, де поховане тіло померлого.
Ївга бігла до неї навпростець.., то провалюючись в ямах давніх могилок, то підіймаючись на високі, недавно насипані гробки (Л. Янов., І, 1959, 407).
3. тільки мн., діал. Кладовище.
[Степан:] Нема ж і моєї Хотини дома, пішла на гробки (Кроп., II, 1958, 52);
Краще було на проводах [ніж на Великдень], коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Янов., І, 1954, 261).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гробок — гробо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гробок — -бка, ч. 1》 рідко. Зменш. до гріб, гроб. 2》 Насипаний горб землі на місці, де поховане тіло померлого. 3》 тільки мн., діал. Кладовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гробок — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови
- гробок — Гробок, -бка м. ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався почувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. І. 50. Гробки = гроби = гробовище = кладовище. Мнж. 178. Левиц. І. 117. На гробках посідали. Черниг. Словник української мови Грінченка