гробовище
ГРОБОВИ́ЩЕ, а, с., рідко.
1. Те саме, що кла́дови́ще.
Вночі .. встав, пішов на гробовище, одрив тещу, вийняв з труни (Укр.. казки, легенди.., 1957, 275);
Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 129).
2. Те саме, що гробни́ця.
Двадцять найкращих літ життя провів [Степан Калинович] у оцій темній канцелярії, подібній до великого родинного гробовища (Фр., VI, 1951, 327);
Кістяк скіф’янки частково зберігся на первісному місці, де в широкому дерев’яному гробовищі знаходились половина грудної клітки та кістки ніг (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170).
3. Яма, в яку кладуть померлого.
Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Шевч., II, 1953, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гробовище — гробовище (327) — гробниця; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- гробовище — гробови́ще іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- гробовище — Кладовище, цвинтар, гробки, могилки, д. гробище; (родинне) склеп, поховання, г. гробівець, сов. гробниця. Словник синонімів Караванського
- гробовище — -а, с., рідко. 1》 Те саме, що кладовище. 2》 Те саме, що гробниця. 3》 Яма, в яку кладуть померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гробовище — Кладовище, цвинтар Словник чужослів Павло Штепа
- гробовище — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- гробовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
- гробовище — Гробовище, -ща с. = кладовище. О. 1861. XІ. Св. 41. Так ну ж тут шку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Мкр. Г. 63. Словник української мови Грінченка