громадка
ГРОМА́ДКА, и, ж. Зменш. до грома́да¹.
На нашій оборі зійшлася ціла громадка дітей, хлопці й дівчата з усіх хат (Фр., І, 1955, 266);
Сходяться дівчата, стають громадкою під гіллястим кленом, про щось перешіптуються (Гур., Наша молодість, 1949, 66);
В кінці 80-х років у Києві згуртувалася громадка письменників, переважно з студентської молоді (Сам., II, 1958, 404).
Словник української мови (СУМ-11)