1. Словник української мови в 11 томах

громадка

ГРОМА́ДКА, и, ж. Зменш. до грома́да¹.

На нашій оборі зійшлася ціла громадка дітей, хлопці й дівчата з усіх хат (Фр., І, 1955, 266);

Сходяться дівчата, стають громадкою під гіллястим кленом, про щось перешіптуються (Гур., Наша молодість, 1949, 66);

В кінці 80-х років у Києві згуртувалася громадка письменників, переважно з студентської молоді (Сам., II, 1958, 404).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадка — грома́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. громадка — -и, ж. Зменш. до громада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. громадка — ГРУ́ПА (кілька осіб, що зібралися разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГРОМА́ДКА розм., ГУ́РМА́ діал.; ВАТА́ГА, ГРОМА́ДА розм. (кого, яка — велика кількість осіб). До вогнища підійшла група людей (М. Трублаїні); Коло водовоза збився чималий гурт цікавих (О. Словник синонімів української мови
  4. громадка — Громадка, -ки ж. ум. отъ громада. Словник української мови Грінченка