громадка
ГРУ́ПА (кілька осіб, що зібралися разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГРОМА́ДКА розм., ГУ́РМА́ діал.; ВАТА́ГА, ГРОМА́ДА розм. (кого, яка — велика кількість осіб). До вогнища підійшла група людей (М. Трублаїні); Коло водовоза збився чималий гурт цікавих (О. Ільченко); Попереду йшла купа дівчат із серпами (І. Нечуй-Левицький); Серед реготу та жартів проминула весела громадка дівчат альтанку (М. Коцюбинський); Коло родичів.. крутилися гурмами діти (І. Франко); Оверко із Зіньком пристали до парубочої ватаги (К. Гордієнко); (Руфін (показує на громаду в'язнів):) Он подивись, багато є нас тута (Леся Українка). — Пор. 1. на́товп, 1. товари́ство.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- громадка — грома́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- громадка — -и, ж. Зменш. до громада. Великий тлумачний словник сучасної мови
- громадка — ГРОМА́ДКА, и, ж. Зменш. до грома́да¹. На нашій оборі зійшлася ціла громадка дітей, хлопці й дівчата з усіх хат (Фр., І, 1955, 266); Сходяться дівчата, стають громадкою під гіллястим кленом, про щось перешіптуються (Гур. Словник української мови в 11 томах
- громадка — Громадка, -ки ж. ум. отъ громада. Словник української мови Грінченка