грошики
ГРО́ШИКИ, ів, мн., розм. Те саме, що гро́ші.
Дуже не любив [Наум] ні знахурок, ні ворожок, що тільки дурників обдурюють та з них грошики луплять (Кв.-Осн., II, 1956, 82);
Цей борг за ним значився й досі, і в душі Трохим Іванович плекав надію, що, може, все якось обійдеться.., а грошики лишаться в нього назавжди (Шиян, Гроза.., 1956, 92).
Словник української мови (СУМ-11)