грубуватий

ГРУБУВА́ТИЙ, а, е.

1. Трохи грубий (у 1— 4, 7 знач.).

Здавалося, що його великому сильному тілу тісно у грубуватій сірій матерії костюма (Собко, Справа.., 1959, 48);

Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Жур., Звич. турботи, 1960, 73);

Голос його, грубуватий, густий, не пасував до його зовнішності (Коп., Вибр., 1953, 324).

2. Не зовсім, не досить ввічливий, трохи різкий.

Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (Н.-Лев., IV, 1956, 65);

Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Довж., Зач. Десна, 1957, 217).

Значення в інших словниках

1. грубуватий — грубува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. грубуватий — -а, -е. 1》 Трохи грубий (у 1-4, 7 знач.). 2》 Не зовсім, не досить ввічливий, трохи різкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грубуватий — див. грубий; нахабний  Словник синонімів Вусика