грубішати
ГРУБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися грубішим (у 1, 2, 4, 5 знач.).
Перестиглий стеблоплід [кольрабі] грубішає і стає мало їстівним (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 157);
Потім слова швидшають, грубішають, висовують жала і знову добрішають, щоб згодом сікнути (Стельмах, Хліб.., 1959, 328).
Словник української мови (СУМ-11)