грубіян
ГРУБІЯ́Н, а, ч. Той, хто поводить себе грубо, говорить грубощі.
Характер Полонія спотворений, — вийшов не царедворець, а неотесаний грубіян (Л. Укр., V, 1956, 233);
— Ти про нього піклуйся, ти годуй його, ти вболівай за ним, а він, грубіян отакий, буде тобі різні капості чинити! (Собко, Скеля.., 1961, 21).
Словник української мови (СУМ-11)