грубіянити
ГРУБІЯ́НИТИ, ню, ниш, недок. Поводитися грубо; говорити грубощі.
Нині зву його, запла́ти Домагаюсь по-доброму — Він мені ще грубіянить (Фр., X, 1954, 252);
Він відповідав їй скупо, неохоче, часто грубіянив, незаслужено ображав (Шиян, Гроза.., 1956, 289).
Словник української мови (СУМ-11)