1. Словник української мови в 11 томах

грубіянити

ГРУБІЯ́НИТИ, ню, ниш, недок. Поводитися грубо; говорити грубощі.

Нині зву його, запла́ти Домагаюсь по-доброму — Він мені ще грубіянить (Фр., X, 1954, 252);

Він відповідав їй скупо, неохоче, часто грубіянив, незаслужено ображав (Шиян, Гроза.., 1956, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грубіянити — грубія́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грубіянити — Кривословити, давати волю язику, кривдити слонами, гарикати на кого. Словник синонімів Караванського
  3. грубіянити — -ню, -ниш, недок. Поводитися грубо; говорити грубощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грубіянити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика