1. Словник української мови в 11 томах

грубіян

ГРУБІЯ́Н, а, ч. Той, хто поводить себе грубо, говорить грубощі.

Характер Полонія спотворений, — вийшов не царедворець, а неотесаний грубіян (Л. Укр., V, 1956, 233);

— Ти про нього піклуйся, ти годуй його, ти вболівай за ним, а він, грубіян отакий, буде тобі різні капості чинити! (Собко, Скеля.., 1961, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грубіян — грубія́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. грубіян — Хам, хамло, хамлюга, поганий на язик, с. ХУЛІГАН. Словник синонімів Караванського
  3. грубіян — -а, ч. Той, хто поводить себе грубо, говорить грубощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грубіян — див. грубий Словник чужослів Павло Штепа
  5. грубіян — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
  6. грубіян — ГРУБІЯ́Н (той, хто грубо себе поводить), НЕЧЕ́МА, ХАМ зневажл., лайл., БУРБО́Н заст., зневажл., ХАМЛО́ вульг., лайл., ХАМУ́ЛА вульг., лайл., МУДЬ зневажл., лайл. За старшого над людьми тут ротмістр Гессен, крикун і грубіян (О. Словник синонімів української мови
  7. грубіян — Грубія́н, -на; -я́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)