груднина

ГРУДНИ́НА, и, ж.

1. розм. Те саме, що гру́ди 1.

Тато сидів коло вікна на тапчані.., розхристаний, аж груднину видно (Свидн., Люборацькі, 1955, 10);

Важке зітхання, спершись в наболівшій груднині, давить її (Мирний, IV, 1955, 83).

2. анат. Довгаста кістка, з якою з’єднані передні кінці грудних ребер і частини плечового пояса.

Мечовидний відросток і рукоятка груднини зростаються з грудниною після 25 років (Шк. гігієна, 1954, 69).

Значення в інших словниках

1. груднина — грудни́на іменник жіночого роду довгаста кістка, з якою з'єднані передні кінці грудних ребер і частини плечового пояса; груди  Орфографічний словник української мови
2. груднина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що груди 1). 2》 анат. Довгаста кістка, з якою з'єднані передні кінці грудних ребер і частини плечового пояса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. груднина — ГРУ́ДИ (передня частина тулуба від шиї до живота), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДИ́НА розм., ГРУДНИ́НА розм., ПА́ЗУХА розм., ГРУДНИ́ЦЯ розм. Він купався, зайшовши по груди у річку (О.  Словник синонімів української мови
4. груднина — Грудни́на, -ни ж. = грудина. Груднину так собі одкрила. Котл. Ен. V. 17.  Словник української мови Грінченка