грузький
ГРУЗЬКИ́Й, а́, е́.
1. В якому можна загрузнути; покритий болотом.
Перед ним безконечно довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (Фр., II, 1950, 158);
Вогкий вітер гойдав тополі, зривав золоте листя і вкривав ним грузьку чорну землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 247).
2. розм., рідко. Позбавлений легкості; важкий.
Ліжко луснуло під його грузьким тілом (Мирний, IV, 1955, 192);
Хмельницький, уже не звертаючи уваги на послів, заходив грузькою ходою по шатру (Панч, Гомон. Україна, 1954, 342).
Словник української мови (СУМ-11)