Словник української мови в 11 томах

групівщина

ГРУПІВЩИ́НА, и, ж. Відокремлення групи членів якогось колективу, організації для відстоювання своїх вузькогрупових інтересів; роздробленість, відсутність єдності в діяльності колективу.

Всякий прояв фракційності і групівщини несумісний з марксистсько-ленінською партійністю (Статут КПРС, 1961, 4).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. групівщина — групівщи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. групівщина — -и, ж. Відокремлення групи членів якогось колективу, організації для обстоювання своїх вузькогрупових інтересів.  Великий тлумачний словник сучасної мови