грюкнути
ГРЮ́КНУТИ, ну, неш, док. чим і без додатка. Однокр. до грю́кати.
Вона грюкнула дверима й увійшла до себе в хатину (Мирний, 1, 1954, 297);
В Хомашиному дворі грюкнули засуви (Чорн., Визвол. земля, 1959, 76);
Вій так грюкнув кулаком об стіл, що тарілки підлетіли вгору (Дмит., Розлука, 1957, 258).
Словник української мови (СУМ-11)