грізно
ГРІ́ЗНО. Присл. до грі́зний.
— Тройку коней! — грізно крикнув писар на його та аж почервонів зі зла (Стор. І, 1957, 78);
Ліс шумів таємниче і грізно (Кучер, Вогник, 1952, 27).
Словник української мови (СУМ-11)ГРІ́ЗНО. Присл. до грі́зний.
— Тройку коней! — грізно крикнув писар на його та аж почервонів зі зла (Стор. І, 1957, 78);
Ліс шумів таємниче і грізно (Кучер, Вогник, 1952, 27).
Словник української мови (СУМ-11)