грізьба
ГРІЗЬБА́, ГРОЗЬБА́, и́, ж. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо.
Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Мирний, І, 1954, 114);
Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів (Стельмах, Хліб.., 1959, 548).
Словник української мови (СУМ-11)