гріховодник
ГРІХОВО́ДНИК, а, ч., розм. Той, хто порушує правила моралі або взагалі прийняті правила співжиття.
— Це ти, старий гріховоднику! — радо промовив він, впізнаючи Василя Тимофійовича, — насилу, бач, пригадав одвідати!.. (Вас., І, 1959, 141);
Дід Кияшко бурчить невдоволено: — Паразит! Духовного званія [звання], а такий гріховодник (Збан., Єдина, 1959, 134).
Словник української мови (СУМ-11)