грішити
ГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок.
1. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.).
[Іван:] Хто спить, той не грішить (К.-Карий, III, 1961, 28).
2. проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки.
Спокуса велика — поговорити, побути разом з цікавими людьми .. — а через те часами грішиш проти роботи (Коцюб., III, 1956, 414);
Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими, що стирчать, як той комиш (Тич., II, 1957, 237).
Словник української мови (СУМ-11)