гріш
ГРІШ, гроша́, ч. У XIX ст. у Росії — дрібна розмінна монета, що дорівнювала &́189; копійки.
Складіться, хлопці, по грошу, Купіть мені бинду хорошу (Чуб., V, 1874, 634);
Кинув [артист] гріш вікном (Коб., Покора, 1899, 2);
// Незначна, мізерна грошова сума.
Друкує на останній гріш свій збірник поетеса (Тер., Щедра земля, 1956, 25);
З горя він пропив до шеляга свій .. заробіток, і з того часу злидарський гріш чоловіка почав усе частіше розкочуватися по чужих шинквасах (Стельмах, Хліб.., 1959, 216);
// Взагалі гроші.
У мене велика родина і потребує гроша (Коцюб., III, 1956, 260);
[Куц:] Треба вигадати копійчину, зараз у командировку по оці самі штучки — і в гріш (Мороз, П’єси, 1959, 220).
◊ Гріш ці́на; Ці́на — мі́дний гріш — нічого не вартий; нікуди не годиться.
Гріш ціна тому генералові, який не знає своїх кращих командирів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 323);
Ціна всяким законам про вибори народних представників — мідний гріш, поки немає фактично завойованого самодержавства народу.. (Ленін, 9, 1949, 164);
Ла́маного гроша́ не ва́ртий — не має ніякої цінності; нічого не вартий.
[Клеопатра:] Їхні роботи ламаного гроша не варті (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 74);
Ні на гріш — нема нічого.
Ваших панів-радикалів, окрім двох-трьох людей, я ні за що вважаю.. Правди у них нема ні на гріш, я в них не вірю (Л. Укр., V, 1956, 160);
Як за гріш ма́ку — дуже багато.
Повиправляйте тільки собі друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (Коцюб., III, 1956, 159).
Словник української мови (СУМ-11)