гріхопадіння

ГРІХОПАДІ́ННЯ, я, с.

1. За біблійним переказом — порушення першими людьми, Адамом і Євою, завітів, даних їм богом.

Біблійна легенда про гріхопадіння Адама і Єви.

2. ірон. Порушення громадських норм моралі, поведінки.

— Марковська — співучасниця в шкідництві чи навіть і в шпигунстві, і її гріхопадіння з Мухтаровим — теж один із засобів увійти в довір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 467).

Значення в інших словниках

1. гріхопадіння — гріхопаді́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гріхопадіння — -я, с. 1》 За біблійним переказом – порушення першими людьми, Адамом і Євою, завітів, даних їм Богом. 2》 ірон. Порушення громадських норм моралі, поведінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови