гульня
ГУЛЬНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те саме, що гульба́.
[Роман:] І коли ця гульня скінчиться? Одні гості в хату, другі з хати, треті на поріг (Кроп., II, 1958, 31).
2. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу.
Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (Вас., II, 1959, 348);
Бринять пісні старі й нові, Гульня — до пізніх зір (Мал., Серце.., 1959, 135).
Словник української мови (СУМ-11)