гусляр

ГУСЛЯ́Р, а́, ч. Музикант, який грає на гуслях, або співець, що акомпонує собі на гуслях.

Заревла Сивоборода, волохата Рідня Саулова пузата, Та ще й гусляра привела, Якогось чабана Давида (Шевч., II, 1953, 353);

*У порівн. Грав вітер, мов гусляр (Воронько, Три покоління, 1950, 74).

Значення в інших словниках

1. гусляр — гусля́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гусляр — -а, ч. Музикант, який грає на гуслях, або співець, що акомпанує собі на гуслях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гусляр — 1. Народний співець та музикант на гуслях, який виконує билини і пісні, акомпануючи собі на гуслях. 2. Інструменталіст — виконавець на гуслях).  Словник-довідник музичних термінів
4. гусляр — Гусля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гусляр — Гусляр, -ра м. Играющій на гусляхъ, гусляръ.  Словник української мови Грінченка