Словник української мови Грінченка

гусляр

Гусляр, -ра

м. Играющій на гусляхъ, гусляръ.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. гусляр — гусля́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. гусляр — -а, ч. Музикант, який грає на гуслях, або співець, що акомпанує собі на гуслях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гусляр — 1. Народний співець та музикант на гуслях, який виконує билини і пісні, акомпануючи собі на гуслях. 2. Інструменталіст — виконавець на гуслях).  Словник-довідник музичних термінів
  4. гусляр — Гусля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гусляр — ГУСЛЯ́Р, а́, ч. Музикант, який грає на гуслях, або співець, що акомпонує собі на гуслях. Заревла Сивоборода, волохата Рідня Саулова пузата, Та ще й гусляра привела, Якогось чабана Давида (Шевч., II, 1953, 353); *У порівн. Грав вітер, мов гусляр (Воронько, Три покоління, 1950, 74).  Словник української мови в 11 томах