густішати
ГУСТІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися густішим ( див. густи́й 1-3).
Дедалі ліс усе густішав (Гр., Без хліба, 1958, 174);
Стрілянина наближалась, густішала (Гончар, III, 1959, 359);
В оселі.. гасне каганчик, при місячному сяйві збільшуються, неначе виростають, пучки і снопики зілля, і густішає їхній настій (Стельмах, І, 1962, 140);
Густішає туман, мов привиди, бродять у ньому люди (Хижняк, Тамара, 1959, 192).
Словник української мови (СУМ-11)