гіляцький

ГІЛЯ́ЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до гіля́к, гіляки́.

Та Яків рвався вперед, обходив гіляцькі селища, нюхав повітря. Він на віщось надіявся, чогось чекав (Донч., III, 1956, 109).

Значення в інших словниках

1. гіляцький — гіля́цький прикметник арх.  Орфографічний словник української мови
2. гіляцький — ГІЛЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до гіля́к, гіляки́. Та Яків рвався вперед, обходив гіляцькі селища, нюхав повітря (О. Донченко); Гіляцька мова належить до палеоазійських мов і є неписемною (із журн.).  Словник української мови у 20 томах