д

Д, невідм., сер. П’ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «д» (вимовляється «де»).

Значення в інших словниках

1. Д — (де). Як назва літери вживається в с. р.: мале д; як назва звука вживається в ч. р.: кінцевий д, приголосний д.  Літературне слововживання
2. д — невідм., с. Шоста літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "д" (вимовляється "де").  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. д — Д пред. = до. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли. Федьк.  Словник української мови Грінченка