д

невідм., с.

Шоста літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "д" (вимовляється "де").

Значення в інших словниках

1. Д — (де). Як назва літери вживається в с. р.: мале д; як назва звука вживається в ч. р.: кінцевий д, приголосний д.  Літературне слововживання
2. д — Д, невідм., сер. П’ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «д» (вимовляється «де»).  Словник української мови в 11 томах
3. д — Д пред. = до. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли. Федьк.  Словник української мови Грінченка