далекобійний
ДАЛЕКОБІ́ЙНИЙ, а, е. Здатний стріляти, бити на далеку відстань, пристосований для такої стрільби.
Станцію почали діставати снаряди далекобійних гармат генерала Шіллінга (Гончар, Таврія.., 1957, 416);
Гримнув снаряд далекобійної артилерії (Кучер, Чорноморці, 1956, 125).
Словник української мови (СУМ-11)