далечінь
ДАЛЕЧІ́НЬ, і́, ж.
1. Далекий простір.
Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь (Вас., І, 1959, 131);
Там тополі у полі .. Струнко рвуться кудись в далечінь… (Тич., І, 1957, 25);
// розм. Далекий край, далека дорога.
2. Далеке минуле або майбутнє.
Думки про свою долю, про свою прийдешність.. зазирнули в далечінь, невідому й темну (Н.-Лев., IV, 1956, 320);
// чого. Що-небудь віддалене в часі; давнє.
Дружба і братерський союз українського і російського народів сягають в далечінь віків (Рад. Укр., 21.1 1954, 3);
Він [О. Пушкін] бачив попереду неозору далечінь майбутнього (Корн., Разом із життям, 1950, 76).
Словник української мови (СУМ-11)