дараба
ДАРА́БА, и, ж., діал. Пліт, збитий із дерев’яних кругляків.
На дарабі, як звичайно, діти: Бігають, з дараби в воду скачуть (Фр., XIII, 1954, 336);
— Я часто буваю серед гуцулів, прислухаюсь до думок лісорубів, керманичів на дарабах, колгоспників з Верховини (Рад. Укр., 22.1 1959, 2).
Словник української мови (СУМ-11)