датчик
ДА́ТЧИК, а, ч. Вхідна частина автоматичного або телемеханічного пристрою, яка сприймає зовнішні подразнення і передає їх відповідно переробленими на інші частини пристрою.
Шолом скафандра може закриватися і відкриватися самим космонавтом чи автоматично за сигналами датчиків, які реагують на ненормальну зміну тиску або газового складу повітря в кабіні (Рад. Укр., 5.ІХ 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)