дача
ДА́ЧА¹, і, ж.
1. Те саме, що дава́ння.
Як питало його начальство, чи багато в нього хліба, так він сказав: — Пропитаємося [прохарчуємося] до нового; мені не треба ніякої дачі (Кв.-Осн., II, 1956, 137).
2. Порція корму на один раз.
Підвищені дачі цукрових буряків молочним коровам.. призводять до зниження удоїв (Ком. Укр., 1, 1966, 25).
ДА́ЧА², і, ж. Літній будинок для відпочинку за містом.
На Єкатерининській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа («придворного») і стріху одної дачі (Л. Укр., V, 1956, 218);
Спорудив дачу в нас торік один прекрасний чоловік (Воскр., З перцем!, 1957, 291);
// Зручна для відпочинку садиба за містом, на околиці міста.
Може я сього літа .. вилежуючись на дачі, і приймуся за «Повію» (Мирний, V, 1955, 394);
Весь садок дитячий Вчора виїхав на дачу (Мур., Хороші сусіди, 1948, 33);
Вони .. поїхали за місто, на затишну дачу з великим парком, який просто переходив у ліс (Ів., Вел. очі, 1956, 80);
*У порівн. Живуть, мов на дачі (С. Ол., Вибр., 1959,237).
ДА́ЧА³, і, ж. Лісова ділянка — самостійна господарська одиниця.
Словник української мови (СУМ-11)