дахівка
ДАХІ́ВКА, и, ж., діал. Покрівля; покрівельний матеріал.
Бідна панна Маня .. Якось злітаючи, надпалена дахівка вдарила її в чоло (Коб., III, 1956, 186);
-Купці чужоземні дивувалися з того, що руські теж добре роблять дахівку позолочену (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 188).
Словник української мови (СУМ-11)