двигун
ДВИГУ́Н, а́, ч.
1. Машина для перетворення якого-небудь виду енергії на механічну енергію.
Зусилля науки і техніки тепер спрямовані також на удосконалення нових видів теплових машин — реактивних двигунів (Фізика, II, 1957, 63);
— Єгоре, — гукнув він свого помічника, який з маслянкою в руках порався біля двигуна (Шиян, Баланда, 1957, 20).
2. чого, перен., рідко. Те саме, що руші́й.
Досі не втратили [вірші Т. Шевченка] свого значення — дужого двигуна психології конструктивних класів (Еллан, II, 1958, 86).
∆ Ві́чний двигу́н — уявна вічна машина з невичерпним джерелом енергії.
Вічний двигун — це такий мнимий механізм, який без зупинки рухає сам себе і, крім того, виконує ще яку-небудь корисну роботу (Цікава фізика.., 1950, 76);
І скоро тільки те лишилось по Степані, Що, казано, в тюрмі, в колодязі без дна Шукав він вічного якогось двигуна (Рильський, Поеми, 1957, 221).
Словник української мови (СУМ-11)