двигтіти
ДВИГТІ́ТИ, гчу́, гти́ш, недок. Трястися під впливом дії сили; дрижати.
— Йде [Сусанна Уласівна] по хаті, то аж поміст двигтить (Н.-Лев., IV, 1956, 138);
Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21).
Словник української мови (СУМ-11)