двигтіння

ДВИГТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. двигті́ти і звуки, утворювані цією дією.

День і ніч пролітали [поїзди] коло їхнього дому, стрясаючи своїм двигтінням підлогу, стелю, вікна (Кучер, Трудна любов, 1960, 277);

Раптом крізь стрілянину він почув потужне двигтіння мотора і побачив, як з-за садка вийшов бронетранспортер (Багмут, Опов., 1959, 73).

Значення в інших словниках

1. двигтіння — двигті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. двигтіння — -я, с. Дія за знач. двигтіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. двигтіння — див. звучання  Словник синонімів Вусика
4. двигтіння — Двигтіння, -ня с. Сотрясеніе, дрожаніе.  Словник української мови Грінченка