двигтіння
ДВИГТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. двигті́ти і звуки, утворювані цією дією.
День і ніч пролітали [поїзди] коло їхнього дому, стрясаючи своїм двигтінням підлогу, стелю, вікна (Кучер, Трудна любов, 1960, 277);
Раптом крізь стрілянину він почув потужне двигтіння мотора і побачив, як з-за садка вийшов бронетранспортер (Багмут, Опов., 1959, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двигтіння — двигті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- двигтіння — -я, с. Дія за знач. двигтіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двигтіння — див. звучання Словник синонімів Вусика
- двигтіння — Двигтіння, -ня с. Сотрясеніе, дрожаніе. Словник української мови Грінченка