1. Словник української мови в 11 томах

двигтючий

ДВИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Який двигтить.

Йому доводилося на довгі години влипати в двигтючу землю (Довж., І, 1958, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двигтючий — двигтю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двигтючий — -а, -е. Який двигтить. Великий тлумачний словник сучасної мови