двигтіти —
ДВИГТІ́ТИ, гчу́, гти́ш, недок. Трястися під впливом дії сили; дрижати. — Йде [Сусанна Уласівна] по хаті, то аж поміст двигтить (Н.-Лев., IV, 1956, 138); Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21).
Словник української мови в 11 томах
двигтіти —
Двигтіти, -гчу, -тиш гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192.
Словник української мови Грінченка