двигтіти
двигті́ти
дієслово недоконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двигтіти — Дрижати, тремтіти, дриготіти. хитатися, сил. трястися, труситися, дрижма дрижати, ходити ходором, стрясатися; двиготіти. Словник синонімів Караванського
- двигтіти — -гчу, -гтиш, недок. Трястися під впливом дії сили; дрижати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двигтіти — див. гриміти; дрижати Словник синонімів Вусика
- двигтіти — ТРЕМТІ́ТИ (трястися від частих і коротких коливальних рухів), ДРИЖА́ТИ, ЗДРИГА́ТИСЯ, ЗДРИГА́ТИ, ЗДРИ́ГУВАТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ДРИГОТІ́ТИ діал., ДИЛЬКОТА́ТИ (ДИЛЬКОТІ́ТИ) діал. Словник синонімів української мови
- двигтіти — Двигті́ти, -гчу́, -гти́ш, -гтя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двигтіти — ДВИГТІ́ТИ, гчу́, гти́ш, недок. Трястися під впливом дії сили; дрижати. — Йде [Сусанна Уласівна] по хаті, то аж поміст двигтить (Н.-Лев., IV, 1956, 138); Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21). Словник української мови в 11 томах
- двигтіти — Двигтіти, -гчу, -тиш гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192. Словник української мови Грінченка