дворецький
ДВОРЕ́ЦЬКИЙ, кого, ч., заст. Старший лакей у панському дворі.
Остап, дворецький Ратієва, був уже старим дідом, як князь Ратієв звелів йому одружитися з Оришкою (Мирний, IV, 1955, 29);
Переляканий дворецький запросив гостей до столу (Гончар, Таврія.., 1957, 191).
Словник української мови (СУМ-11)