дворядка
ДВОРЯ́ДКА, и, ж. Дворядна гармонія.
А потім перший гармоніст, Наш запорізький тракторист, Притис дворядку до грудей, —Зітхнув, поглянув на людей, І, ледь торкаючись ладів, Він пісню молодо повів (Нагн., Вибр., 1957, 183).
Словник української мови (СУМ-11)