дворядка
ДВОРЯ́ДКА, и, ж. Дворядна гармонія.
А потім перший гармоніст, Наш запорізький тракторист, Притис дворядку до грудей, —Зітхнув, поглянув на людей, І, ледь торкаючись ладів, Він пісню молодо повів (Нагн., Вибр., 1957, 183).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворядка — дворя́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дворядка — -и, ж. Дворядна гармонія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дворядка — II. ГАРМО́НІЯ (музичний інструмент), ГАРМО́НІКА, ГАРМО́НЬ розм. рідко; ДВОРЯ́ДКА (з двома рядами клавіш). Коли зовсім смеркло, на вулиці розкотисто заграла гармонія (О. Копиленко); Він нам пісеньку нехитру Грав на гармоніці (Л. Словник синонімів української мови