дворядка

II. ГАРМО́НІЯ (музичний інструмент), ГАРМО́НІКА, ГАРМО́НЬ розм. рідко; ДВОРЯ́ДКА (з двома рядами клавіш). Коли зовсім смеркло, на вулиці розкотисто заграла гармонія (О. Копиленко); Він нам пісеньку нехитру Грав на гармоніці (Л. Первомайський); На всі лади заливалась голосиста гармонь (О. Гончар); Чорна дворядка, оздоблена металевими й перламутровими інкрустаціями, звично лежала на спині (Луки) (І. Кириленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворядка — дворя́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дворядка — -и, ж. Дворядна гармонія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дворядка — ДВОРЯ́ДКА, и, ж. Дворядна гармонія. А потім перший гармоніст, Наш запорізький тракторист, Притис дворядку до грудей, —Зітхнув, поглянув на людей, І, ледь торкаючись ладів, Він пісню молодо повів (Нагн., Вибр., 1957, 183). Словник української мови в 11 томах