дедалі
ДЕДА́ЛІ, присл.
1. Чим далі.
Дедалі, дедалі усе стиха, ні травка не колишеться, усе чогось жде (Кв.-Осн., II, 1956, 412);
Море дедалі втрачало спокій (Коцюб., І, 1955, 391).
2. у знач. підсил. част. У сполученні з порівняльним ступенем прикметників і прислівників указує на поступове посилення їх якості.
Дедалі все дужче й дужче опановувала Зінька одна думка й не давала йому спокою: думка завести в громаді такий лад, щоб по правді все робилось (Гр., II, 1963, 365);
Дощ шумить, .. дедалі рясніший, голосніший (Вас., II, 1959, 75);
Дедалі меншими стають верхівці в степу (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
Словник української мови (СУМ-11)