дедуктивний
ДЕДУКТИ́ВНИЙ, а, е, лог. Прикм. до деду́кція; заснований на дедукції; протилежне індуктивний.
Умовиводи бувають дедуктивні, коли думка йде від загального до часткового, і індуктивні, коли думка йде від часткового до загального (Логіка, 1953, 92);
Вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Фр., XVI, 1955, 247).
Словник української мови (СУМ-11)